29 січня- День Пам'яті Героїв битви під Крутами. 

 Вже більше 100 років цей п'ятигодинний бій є прикладом бажання молоді відстоювати незалежність своєї країни, є наголошенням про необхідність для держави мати сильну армію , а народу знати свою історію та не забувати її сторінок, якими б вони не були, бо кожен факт - важливий для історичної правди.

Вже близько десятиліття українська громадськість відзначає День пам’яті героїв Крут, коли  молоді захисники Української Народної Республіки власною кров’ю вписали нову сторінку в історію українського визвольного руху. 

29 січня 1918 року поблизу залізничної станції Крути, що розташована за 130 кілометрів на північний-схід від Києва, 300 курсантів військової школи, студентів і гімназистів прийняли на полі нерівний бій із майже 5-тисячною більшовицькою армією, відстоюючи право українського народу жити у власній державі. 

Поряд з курсантами військової школи участь у бою взяли звичайні школярі гімназисти 7-10 класів віком від 14 до 19 років.

Фактично герої Крут участь в бою не брали. Студентський курінь було поділено на чотири чоти (взводи) по 28 — 30 людей. Три з них зайняли позиції в окопах, четверта, що складалася з наймолодших та тих, хто не вмів стріляти, перебувала у резерві. І саме цю четверту чоту яка і не стріляла, і не вміла стріляти - у повному складі  розстріляли представники Червоної гвардії після того, як взяли в полон.

Цю четверту чоту яка не вміла стріляти і яка повністю складалась з гімназистів та студентів першокурсників, залишили в резерві, щоб вони не приймали участі в бою і залишились живі.      Відступаючи у сутінках, ця четверта чота втратила орієнтир та вийшла прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з більшовицького боку (близько 300 осіб), наказав всіх розстріляти, хоча студенти, школярі та гімназисти не брали участі в бою, їм було по 14-17 років.

За свідченнями очевидців, над  студентами (30 юнаків) спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерли України...», і решта студентів підтримали спів.

Уже в березні 1918 року, після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій могилі у Києві. Тіла вояків-студентів було перевезено до Києва.    Після цього про подвиг молодих звитяжців забули на більш ніж 70 років, а їхні могили за радянських часів було зруйновано.

Цим подіям Павло Тичина присвятив свій вірш «Пам’яті тридцяти»

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад усе вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

 Меморіал пам'яті героїв Крут на залізничній станції Крути відкрили у 2006 році. Автор меморіалу,Анатолій Гайдамака, представив пам'ятник як насипаний пагорб заввишки 7 метрів, на якому встановлено 10-метрову червону колону. Червона колона мала нагадуватиколони споруди Київського Національного Університету, звідки були більшість студентів під Крутами. Біля підніжжя пагорба побудовано капличку, а поруч із пам'ятником викопано озеро у формі хреста.  2008 року меморіал доповнили сімома вагонами і відкритою залізничною платформою військового ешелону, які встановлено на рейках по 4 з двох боків. Також встановлено вагони подібні до тих, якими крутянці їхали на фронт.

У 2012 році на Аскольдовій могилі у Києві встановили пам'ятник гімназистам і студентам, які загинули у бою під Крутами. Пам'ятник, встановлений біля старого пам'ятного знака поруч із церквою Миколая Чудотворця, має форму гранітного хреста з тризубом. Також на ньому розміщено цитату з Євангелія від Йоанна "Найбільша любов - життя покласти за друзів".