Сьогодні відзначаємо вже 5 річницю від подій 18-20 лютого, наймосовіших розстрілів мирного населення у рамках Революції Гідності, коли вперше в сучасній незалежній Україні діючий на той час уряд віддав наказ стріляти в свій народ. Складно згадувати такі дії в центрі європейської столиці 21 століття.   Проте далеко не кожній людині випадає честь сприяти втіленню кращих сподівань.    Чи можна умертвити надію? «Надія лицеміра загине» - так написано у Святому Письмі. Але в жодному разі неможна назвати лицеміром того, хто віддає найдорожче, що у нього є - життя, заради ближніх, заради кращого життя для інших? Таку людину називають героєм. Такі люди не вмирають, а їх "життя продовжується на Небесах, поруч з Отцем Небесним".

11-го лютого 2015-го року, Указом Президента України № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» в країні встановлено особливий пам’ятний день - «День Героїв Небесної Сотні», який відзначається тепер щорічно 20-го лютого. «На підтримку ініціатив громадськості та з метою увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідного вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року), захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини, європейське майбутнє України», - йдеться в документі. 20 лютого 2014 року дійсно стало рушійною датою у сподіваннях українців на іншу, кращу долю для себе і країни. Можуть змінюватися епохи, погляди, постаті та дати, але ті дні вже назавжди в історії Україну та світу.

Тому ми сьогодні разом з учнями класу вшановували пам'ять героїв, серед яких тепер, нажаль,  є імена і випускників нашої гімназії; знов і знов дивилися хронікальні кадри тих днів, слухали пісню "Надія є", бо для нас важливо, щоб зусилля, прагнення і життя тих мужніх людей, які обрали місцем свого волевиявлення центральну частину Києва в лютневі дні, не змарнувалися, не пройшли безслідно, а втілилися в омріяну справжню незалежність величної країни- УКРАЇНА.

 Коли ми ходимо на навчання та роботу, до магазину, кінотеатру, розважального центру під мирним небом- це дуже добре,і  це навіть номально, що іноді ми забуваємо, які події відбуваються і надалі на Сході країни, але ми не маємо морального права забувати те, що сталося під час Революції Гідності та в подальші роки, а тим більше людей, які пожертвували життям. Можна чути різні думки від підлітків і навіть дорослих що до відзначення цих дат,скоріш за все, то - так і не сформовані особистості, що нездатні мислити і відчувати не лише про своє, а й оточуюче. Тож вдячна батькам учнів 9-В за виховання справжніх патріотів, небайдужих до подій в країні, які розуміють важливість бути гідним громадянином і Людиною.