19  березня- День народження неймовірно талановитої, розумної, чарівної українки Ліни Костенко. Письменниця завжди душею й серцем зі своїм народом, зі своєю прекрасною Україною, переймається змінами, прагне пробудити людяність співвітчизників назавжди, попри тимчасові труднощі, вірить у здійснення людського щастя у родині, у мирі, у розумному цікавому майбутньому. Чіткість, актуальність думки та почуття вирізняють поезію Ліни Костенко, і певне, дають можливість залишатися улюбленими й цінними для багатьох українців. Цього року авторці виповнюється 88 років. Вона -чарівна, впевнена, енергійна, сповнена ідей. У її доробку 16 збірок поезій (віршів та поем), 3 окремих поеми, 2 романи у віршах ("Маруся Чурай" та "Берестечко"), роман у прозі "Записки українського сумашедшого". Її твори читають десятьма мовами у різних куточках світу. Ліна Костенко входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. 

 Читайте для настрою, для думки, для натхнення:

Вже почалось, мабуть, майбутнє.
Оце, либонь, вже почалось…
Не забувайте незабутнє,
воно вже інеєм взялось!

І не знецінюйте коштовне,
не загубіться у юрбі.
Не проміняйте неповторне
на сто ерзаців у собі!

Минають фронди і жіронди,
минає славне і гучне.
Шукайте посмішку Джоконди,
вона ніколи не мине.

Любіть травинку, і тваринку,
і сонце завтрашнього дня,
вечірню в попелі жаринку,
шляхетну інохідь коня.

Згадайте в поспіху вагона,
в невідворотності зникань,
як рафаелівська Мадонна
у вічі дивиться вікам!

В епоху спорту і синтетики
людей велика ряснота.
Нехай тендітні пальці етики
торкнуть вам серце і вуста.

**********************************************************

Умирають майстри, залишаючи спогад, як рану.
В барельєфах печалі уже їм спинилася мить.
А підмайстри іще не зробились майстрами.
А робота не жде. Її треба робить.

І приходять якісь безпардонні пронози.
Потираючи руки, беруться за все.
Поки геній стоїть, витираючи сльози,
метушлива бездарність отари свої пасе.

Дуже дивний пейзаж: косяками ідуть таланти.
Сьоме небо своє пригинає собі суєта.
При майстрах якось легше. Вони — як Атланти,
держать небо на плечах. Тому і є висота.

**********************************************************************

Як пощастило дівчині в сімнадцять,
в сімнадцять гарних, неповторних літ!
Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Вона ридає, але все як слід.

Вона росте ще, завтра буде вищенька.
Але печаль приходить завчасу.
Це ще не сльози – це квітуча вишенька,
що на світанку струшує росу.

Вона в житті зіткнулась з неприємістю:
хлопчина їй не відповів взаємністю.
І то чому: бо любить іншу дівчину,
а вірність має душу неподільчиву.

Ти не дивись, що дівчинка сумна ця.
Як пощастило дівчинці в сімнадцять!