Дорогі діти! Ми планували відвідати захід, присвячений юній авторці з Вінниці Олександрі Бурбело, на який запрошували нас до обласної бібліотеки, та не вдалося це здійснити у понеділок. Захід "Я лиш струна на арфі України" проводить дідусь письменниці Володимир Якович Бевз, який завітав на Полтавщину, де жили і творили видатні митці, такі улюблені Сашенькою. Цей захід повторять у нас у школі завтра, та ми знову не зможемо на нього потрапити, бо вчителі української мови та літератури пропонують його в першу чергу учням 7-х та 8-х класів, бо саме вони вивчають в частині позакласного читання творчість Олександри. Ви можете запитати у Олени Іванівни, коли будете на уроці, чи обговорити з нею цей літературний напрямок . Ви ж давно в контексті цієї теми, лише пригадайте наші бесіди та заходи в бібліотеці ЦПО ще коли ви навчалися у 6-му класі. 

Олександра Бурбело – юна українська письменниця, поетеса, член Національної Спілки письменників України. За своє коротке життя залишила помітний слід в українській літературі. Олександра Бурбело є автором дев’яти книг: «Первоцвіт» (Вінниця, 2011), «Белые паруса» (Новоросійськ, 2012), «Первоцвіт» (видання друге, змінене і доповнене, Вінниця, 2012), «Зимова Україна» (Вінниця, 2013), «Я лиш струна на арфі України» (Київ, 2013), «Золота росинка» (Вінниця, 2014), «Перемога під Синіми Водами» (Вінниця, 2015), «Гармония» (Вінниця, 2016), «Рідній Україні» (Вибране, поезія, Вінниця, 2016). Останні в переліку це перевидання, впорядковані рідними та спеціалістами, які вивчають творчість авторки. Її твори друкують в періодичних виданнях та альманахах, її поезію вивчають у школах та університетах, її творчість досліджують та захищають роботи на конкурсах МАН. Слід цікавитися та знати тих, хто створює образ нового мислячого, творчого, зацікавленого покоління українців 21 століття. А ви знаєте, для нас це важливо.

Нажаль, ми ніколи не зможемо зустрітися з самою поетесою, бо вже понад 5 років її немає: пішла з життя зовсім юною, проте залишила декілька збірок поезій та прозових творів, дуже цікаві практично професійні фотографії, якими намагалася передати всю велич і неозорість просторів, природи та щедрот української землі. Маємо низько вклонитися рідним Олександри, які після тяжкої втрати діляться її творчим надбанням, знаходять мужність переповідати історію її недуги та великої сили духу тендітної дівчини, коротке життя якої може стати значним прикладом вартісного існування Людини, прикладом того спадку, який може залишити кожен талановитий представник нашого народу, що не зупиниться у досягненнях, не полінується розвивати себе, свої знання, свої таланти. Саме такою назавжди залишиться Олександра у пам'яті рідних, друзів, усіх небайдужих до її творчості людей. 

 Ще раз і ще раз перегорніть сторінки збірок, знайдіть вірш, який сподобається, замисліться та відчуйте важливий заряд любові до рідної України; такий, як у її батьків, які маючи вчений ступінь з технічних наук, викладаючи в університеті, залишаються постійними волонтерами, що підтримують наших вояків на Сході  країни, наближаючи мирний час. Певне тому, що часто надихаються творчістю доньки, яка ділилися у віршах про свої звички: "Ще тільки-но займається зоря,ключем поезії я відчиняю ранок" чи нагадування про щире від душі "Це щастя -бути у своїм народі!"

Дорогі діти, вірю, що ви вже навчилися розуміти життя в його різних кольорах та проявах, і така історія мужності, витримки і таланту юної українки стане і для вас цінним життєвим прикладом. Цінуйте життя зараз, тут, щохвилинно!