Остання субота листопада --традиційно є Днем пам'яті жертв голодомору (1921-1922;  1932-1933;  1946-1947). На превеликий жаль, на долю нашого народу випало багато випробувань, зокрема і штучно створених. Слід взяти до уваги перекази дідів-прадідів, щоб скористатися мудрими висновками і запобігти повторенню жахіть.

Тема складна, неоднозначна і додає з роками більше запитань, аніж  відповідей. Вчені досі сперечаються про кількість жертв страшних років  голодоморів. Та скількиб не нараховували: 7, 10, 12 --це жахаючі цифри, бо ця кількість у мільйонах! Страшне лихоліття. Та слід пам'ятати, що більшість, хто вижили завдячують підтримці людей, турботі один про одного, волі до життя та вмінню зберегти людське обличчя за будь-яких обставин.  Найбільших масштабів набув геноцид населення України у 1932-1933 роках. Спланована конфіскація врожаю зернових та усіх інших продуктів харчування у селян представниками радянської влади впродовж Голодомору 1932-33 років безпосередньо призвела до вбивства селян голодом у мільйонних масштабах, при цьому радянська влада мала значні запаси зерна в резервах та здійснювала його експорт за кордон під час Голодомору, забороняла виїзд голодуючих поза межі України, відмовлялася приймати допомогу для голодуючих з-за кордону. Попри те, що дії представників сталінської влади, які спричинили смерть людей голодом, кваліфікувалися згідно з нормами тогочасного радянського кримінального законодавства як вбивство, причини цього масового злочину ніколи в СРСР не розслідувалися та ніхто з можновладців, причетних до злочину, не поніс покарання, хоча найвище керівництво СРСР, включаючи Сталіна, знало про факти загибелі людей від голоду.  Упродовж десятиліть масове вбивство людей штучним голодом не лише навмисно замовчувалося радянською владою, а й взагалі заборонялося про нього будь-де згадувати. ^{Україна першою в світі наважилася визнати факт голодомору в своїй історії та змусила усі прогресивні країни звернути на це увагу і долучитися до розслідування подій.}

В пам'ять про невинних жертв запалюють свічку. Свіча --головний  елемент багатьох мемореалів та пам'ятників, присвячених подіям тих років.   «Запали свічку» — акція, яка відбувається у День пам'яті жертв голодоморів, тобто у 4-ту суботу листопада щороку. Традиційно о 16.00 пам'ять загиблих під час геноциду українського народу вшановують хвилиною мовчання та встановлюють запалену свічку на підвіконня. У великих містах на головних майданах теж запалюють свічки. Ввести традицію запалювати свічку запропонував американський історик українського походження, дослідник Голодомору на території України, Джеймс Мейс у 2003-му році.