21 лютого -Міжнародний день рідної мови, встановлений ЮНЕСКО як щорічна подія для "підтримки мовної та культурної різноманітності" серед країн світу. Хоча відзначається цей день щорічно з 2000 року, ідея виникла ще за часів боротьби Пакістану за незалежність у 1950-х, де мовне питання постало дуже гостро і набуло світового резонансу.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Цього дня кожен народ пишається своєю мовою, намагається розкрити в ній багатовікову історію та культурний скарб країни, відшукати щось прекрасне і незвичайне. Нам же не потрібно нічого доводити чи відкривати, бо українська вже давно визнана світом однією з наймелодійніших і найпрекрасніших мов за своїм розмаїттям епітетів, своєю  яскравістю, влучністю та образністю. Тож, маємо повне право пишатися мовою нашого народу:"вона-унікальна, вона-єдина, вона-наша" і маємо великий обов'язок плекати українську, зберігаючи потужний культурний та літературно-пісенний посил попередніх поколінь.  "Мова кожного народу- неповторна і своя..." О, якби ми тільки завжди пам'ятали про це і вчилися сприймати цей світ у різнобарвності мов і культур, розуміючи незвичайність кожної, відкриваючи для себе особливості, маючи мудрість  приймати  толерантно і з розумінням.